Мандрівник в пам'яті
Ти крокуєш довше тисячі літ, Твій дім - увесь світ. В полі вітру розкажи, Куди тебе привели доріг зміїні клубки. В час, коли межі розмиті, Грюкни дверима - викини ключ. Плюнь на поріг і крикни: "не вернусь!" Тільки кроків у тьмі рівномірний шум. Срібним черепом скалиться місяць і служки-зірки - Шукай його доброти В шумі вітру і в травах по росі. Навіщо тобі причина лишня, коли є лише шляхи? Спогадам сказав: "Бувай" . Лиця і слова - тобі сьогодні все одно. Він них давно остання вісточка прийшла - Не відрізняєш нині день від дня. Час не жорстокий - Він просто не вміє гарно брехати. Ти не переводиш чорнила на пусті романи, І вогонь думок горить - все, що не сьогодні, буде колись. Коли туман не розженуть вітри, Дорогами так легко стане іти. На дорозі лишу непомітні сліди ---------------------------------------------------------- Для "«мій» Апокаліпсис" Легка Рука цитата з книги "Чоловік якого я люблю"
2020-10-12 18:28:37
3
0