Україна

Олена Чіхічіна

Поставити її на коліна? Ця ноша для вас непосильна! Бо незламна, горда, смілива, Моя люба, жива Україна. Її не зломити ганьбою, Не вкрасти її дику волю, Не вбити її кулеметом, Ми для неї станем наметом. Ми станем її талісманом, Для ворога сизим туманом. Сховаєм її від атак, Щоб серце не спіткав знову жах. Вона – мудра, красива дружина, Вона – юна, весела дитина, Вона – мати щира й дбайлива, Вона – пісня гучна солов'їна. Не забрати вам її гордість, Не схилити в пітьму її совість, Бо в світі така лиш єдина Могутня й вільна країна!

2022-11-18 23:20:43

Інші вірші поета

Ми лиш примари... Що таке любов... Прохання до бога Я хочу миру

Інші поети

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Danny

@danny_o91s

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2484

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11996