Вірші
Я молюсь богині Славі...
Я молюсь богині Славі:
" – Захисти наших солдатів,
Подаруй їм свої крила,
Дай їм теплий промінь літа.
Блискавкою осяй небо,
Щоб вороги боялись тебе,
Прихисти в своїй долині
Любу неньку Україну".
Підіймаю погляд в небо –
Бачу зорі нескінченні.
Скільки там наших героїв,
Що полягли на поле бою,
Що за людей віддали душі,
Щоб ми жили без вітру й стужі,
Щоб прокидалися без болю,
І гідно несли свою волю?
Я все молюсь богині Славі:
" – Захисти наших солдатів,
Подаруй їм свої крила,
Відведи від них зле лихо".
2
0
198
Україна
Поставити її на коліна?
Ця ноша для вас непосильна!
Бо незламна, горда, смілива,
Моя люба, жива Україна.
Її не зломити ганьбою,
Не вкрасти її дику волю,
Не вбити її кулеметом,
Ми для неї станем наметом.
Ми станем її талісманом,
Для ворога сизим туманом.
Сховаєм її від атак,
Щоб серце не спіткав знову жах.
Вона – мудра, красива дружина,
Вона – юна, весела дитина,
Вона – мати щира й дбайлива,
Вона – пісня гучна солов'їна.
Не забрати вам її гордість,
Не схилити в пітьму її совість,
Бо в світі така лиш єдина
Могутня й вільна країна!
11
0
172
Ми лиш примари...
Я біля серця тримаю руку холодну,
І пульс вже не б'ється у тілі моєм.
Я разом із татом тримав оборону,
Захищая сім'ю під ворожим вогнем.
Сестричку маленьку під ковдру сховавши,
Ніжно матусю свою обіймав.
І доки ракети летіли до хати,
Я в бога пощади для себе благав.
Батько старенький сміливо і швидко,
Мене від ракети собою закрив.
В тиші холодній лиш скрипнуло ліжко,
І жаху не стало, і біль відступив.
Більше не страшно, не холодно в домі,
Вибухи стихли в забутім краю.
Ми лиш примари без плоті і крові,
Що вранці покинули неньку свою.
10
0
267
Що таке любов...
Коліна розбиті, порізані в кров,
Висить розодране плаття.
Тепер вона знає, що значить любов,
І можна назад повертаться.
До сірих буднів, до стін як туман,
До сонця в замурзганих вікнах.
Вона зрозуміла, що значить обман,
Та любові обрізала крила.
12
5
191
Картина із спогадів
Я на сірому полотні намалюю
Білу хату і в небі зірки
І ніколи в житті не забуду
Ті далекі ночі палкі
Коли солов'ї у садку на світанку
Співали пісні про щастя й любов
Вони бажали щасливого ранку
Тим в кого в серці палає вогонь
Тій дівчині з хлопцем, що сидять біля хати
Що щодня зустрічають весну
Ту весну, що два серця змушує грати
Пісню кохання дивну й сумну
Я малюю картину із спогадів різних
Залишився один лиш фрагмент
І в душі пролунає голосно з пісні
Кохання останній куплет
18
3
584
Прохання до бога
Я вкрию сяйвом небесних зірок
Планету і рідну вкраїну
А потім неначе сірий димок
Чорную землю покину
Маревом ясним лину до хмар
Підіймуся до самого бога
І спитаю у нього кілька порад
Не затягуючи свого монолога
Я запрошую бога до своєї оселі
Подивитись на мій рідний дім
Послухати співи голосної капелі
Що співає мені навесні
Я бога прошу полюбити країну
Що колихала мене все життя
Подаруй їй добробут, захисти батьківщину
В якій зростають малі немовля
Нове покоління нехай живе в мирі
Нехай ніколи не зустріне війну
Це все, що потрібно мирній людині
Це все, що я в бога прошу
13
2
550
Я хочу миру
Я хочу миру в Україні
Нехай біда йде геть від нас
Ми українці, серцем рідні
І це не просто гучність фраз
Нас любов до батьківщини єднає
Під синім небом єднає людей
В кого в серці, мелодія грає
І душу гріє любов до дітей
Ми усі без винятку схожі
Не грає ролі мова чи дім
Так навіщо шановні вельможі
Ми знову підіймаємо пил
Ми українці хочемо миру
Не потрібна ця нам війна
І я знову шукаючи риму
Буду підбирати потрібні слова
Я хочу жити в щедрому краї
Де на світанку сонечко ллє
Де солов'їні пісні лунають
І звідки війна навіки піде
22
6
554
