Картина із спогадів
Олена Чіхічіна
Я на сірому полотні намалюю Білу хату і в небі зірки І ніколи в житті не забуду Ті далекі ночі палкі Коли солов'ї у садку на світанку Співали пісні про щастя й любов Вони бажали щасливого ранку Тим в кого в серці палає вогонь Тій дівчині з хлопцем, що сидять біля хати Що щодня зустрічають весну Ту весну, що два серця змушує грати Пісню кохання дивну й сумну Я малюю картину із спогадів різних Залишився один лиш фрагмент І в душі пролунає голосно з пісні Кохання останній куплет
2018-12-06 20:58:50
18
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Тень улыбки
Моя люба подруго, вірші прекрасні. Мені дуже сподобалося. Трохи шкутильгає рима. Вона є, але не дуже точна. Не дивлячись на це, ти все одно молодець)
Відповісти
2018-12-10 20:31:53
1
Тень улыбки
Чомусь згадалася пісня на слова, якщо не помиляюся, В. Старицького "Ніч яка, Господи, місячна, зоряна..."
Відповісти
2018-12-10 20:34:16
1
Олена Чіхічіна
@Тень улыбки Это всего лишь вторая работа на украинском языке, я ещё научюсь римувати))
Відповісти
2018-12-14 16:41:58
Подобається
Інші вірші поета
Прохання до бога Ми лиш примари... Я молюсь богині Славі... Що таке любов...
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2816
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3335