Заграли сурмами гармати
Заграли сурмами гармати,
Пісню солов'я затьмарили кулі,
Я повертаюся назад, а за мною солдати:
І східні, і центральні і гуцули.
Всі і кожен як один,
Куди голову не повернути,
А через декілька годин
Всіх їх може вже й не бути.
Шлях воїна, захисника країни..
Сильніший за всі земні й неземні блага,
Адже все задля того, щоб бути вільним...
Де б ми були, якби вони нас не оберігали?
Не знаєте? Я знаю,
Та вам це не сподобається геть,
Ними закінчують, ними й починають,
Вони йдуть на свою й на нашу смерть...
Здавалося б безглуздо, так?
Життя ж лиш раз старт,
І я подумав про слова,
Які доводять, що жити завтра варто.
Не лізе навіть до голови,
Що у 21 столітті
Вдовами залишається жінки,
Сиротами залишаються діти...
Отак продовжував солдат
Казати й насідати з цими думками на плечі,
Він не витримав, піднявся, забрав свій автомат
І пішов дорогою, де стежки ще нема:
" Я знав на що йшов, до речі
Бачиш ці нашивки?
Їх торкаюся щоразу, коли прокидаюся о п'ятій,
Це не вирок, це означає, що я не маю залишитись,
Це означає, що мені є за що воювати..."
І гучно роздалася тиша,
А новини знов зашуміли поміж сайтів,
Нам вистачить сили з цим покінчити,
Тому чекайте.
2021-01-12 08:08:06
2
0