Заборонене кохання
Буває так, що любити ми не можем
І байдуже хто старший, а хто молодший,
Заховатись може хтось допоможе?
Бо заборонений плід найсолодший.
Цей мед залишився на губах -
Це найвищий гатунок,
Адже так ніхто ще не кохав,
Адже це перший поцілунок.
Це перша неспана нічка,
Наскільки швидко все відбувалось,
Але здавалося, що кожна мить вічна,
Та все ж нічого не склалось.
Причини? Для чого?
Всього треба стати ніким,
Як після такого вірити у Бога?
Хтось загинув, когось не відпускають батьки.
Тепер ночі з фото у руках,
Мокрі від сліз подушки,
А хочеться, щоб зараз тихенько сказав
Любий чи люба, що любить, на вушко.
Отак розбивають серця,
Отак народжується зневіра до долі,
Для чого тоді воля ця,
Якщо на власний вибір ми не маємо волі?
Як любити інших людей,
Коли довкола мариться лише одна особа,
Ми всі різні, таких більше не знайдеш ніде,
Тому марно робити навіть першу спробу.
Розливаються вина і б'ються бокали,
Душа рвана, як і модні джинси,
Забудь, ти вже" мені казали,
Але треба любити одну - такий принцип.
Далі місяці міняються з роками,
Вони нічого не забули,
Ті, шо клялися, не гралися словами,
Зробили, як годиться - в один день навік заснули.
Батьки лиш плакали над могилами малих,
Не знаю, почну прямо і з простого,
Ви маєте їх хвалить,
Що вони зв життя не розбили нікого.
Така доля Ромео і Джульєти,
Такі історії лише життю під силу,
Спочатку носити його светри,
А потім лягати з ним в одну могилу.
На жаль, така реальність сувора,
Або так, або залишатися назавжди одним,
Єдиний шанс - зайти зі заднього двору
І вигадати зміни у сценарії самим.
2020-10-26 07:51:03
2
0