Все, що болить, приживається
Все, що болить, приживається, З часом біль стає як наркотик, Бо без нього вже не так почуваєшся, А з ним зовсім не проти. Всі рани колись заживають, Тільки шрами... Куди ж без них, Буває доходиш до підніжжя, самого краю, А ні один так і не зник, Кожен залишив слід черевика На твоїй душі бідній, І ти до цього вже звик, Але ж це відбувається так повільно... Ніби вірус поглинає організм, Отрута, яка потихеньку діє, Після чого ти шукаєш розраду в нім, Лікуєшся ним, ним і хворієш. Все, що болить, приживається, Але колись настане мить, Коли вирвеш його і хоч спочатку й усміхаєшся, Потім ти без цього вже не зможеш жить. Все, що болить, не приносить хорошого, Його можна навіть трактувати як "зло", Тому заплющуйте очі, зціплюйте зуби і... Виривайте, прошу, Поки воно не приросло.
2023-05-13 21:55:04
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12309
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3988