A star is born...
Скажино мені дівча, Чи щаслива ти на цій землі? Скажи чому в твоїх очах Я бачу початок, а з уст чую кінці рядків? Мені падати на траву Залишається тільки, Бо коли торкаюся до твоїх рук, То відчуваю, що тону, тону там, де мілко. Скажино мені хлопче, Звідки, де ти почув ці акорди? Звідки знаєш що я хочу, Чому чхаєш на те, що горда? Я падаю на холодну землю, Не боючись ні хвороб ні простуд, Піднімаю голову й бачу стелю, Повільно йдучи на глибину... Я йду на дно й не відчуваю бетон, Мене поглинає хвиля емоцій, Ніколи б не пішов, якби не знав що ми за одно, Адже скільки всього на кожному кроці: Розчарування, біль, невдачі, Розбиті кораблі й океани горя, Однак перешкод я ніяких не бачу, Коли ти зі мною поряд. Поглинь мене, стихіє, Змусь відкрити очі у воді, Пірнаю з головою, хоч не вмію, Та що може бути страшнішим ніж лід, Який розтанув між нами? І у цій воді видно всі зірки неба, Відчуй всю глибину устами, Й зрозумій, що так було треба... Я йду на дно й не відчуваю землі під собою, Це не хмари, та щось схоже на рай, Я йду на глибину з головою, Поглинай мене стихіє, поглинай!
2022-02-17 05:58:57
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
46
8
3456