У цій кімнаті
У цій кімнаті падає не тільки світло,
А й ми на коліна впали водночас,
І цей світ двом
Належить, настав цей наступний раз.
Не міг дивитися, як ти плачеш,
Обійму тебе холодною рукою,
Заспокойся, хіба ж не бачиш -
Я тут поруч, разом з тобою.
Воджу по твоїй щоці пальцями,
Зупиняв кожну сльозинку, яка падала з твоїх очей,
Ми боролися за любов, тому повстанцями
Нас охрестили поза очі поміж людей.
Будучи проти всіх
Ми загартували серця наші,
Для нас майже зупинився світ,
Коли пролунали клавішні.
І під шум дощу
Ми знали, що все між нами залишилось,
Ти вже почала казати "люблю",
Але я поцілував, щоб ти зупинилась.
Зранку вдвох прокинулись у ліжку,
Життя - зовсім не фільм і не гра,
Провів рукою по твоєму волоссю ніжно
Й сказав, що мені пора...
Блиск сльози стояв на устами,
Тільки зараз зрозумів що втнув
Моє серце - камінь
Твої очі - море, в них я і потонув.
Як то кажуть: " впав на дно",
На колінах перед твоєю особою
На підлозі, де розбите скло...
Не дарма любов називають хворобою.
Лікам не заспокоїть душевні рани,
На жаль, їх не нарвеш з куща,
І момент колись настане,
Коли тіло просто не витримає таких знущань...
Ми з тобою на колінах двоє,
Я тобі так багато обіцяв,
Тільки я можу тебе заспокоїть,
Тільки ти змогла дійти зі мною до кінця.
З цієї кімнати виходу нема,
Я казав це багатьом, але все ж
Твоя рука в моїх руках:
"Я тебе теж..."
07.01.2021
4
0