Дощова столиця
Саша Гаврилюк
Київ у дощ мені нагадує Лондон, Туманний Альбіон, Ввечері нагадує Париж, Але суть в тому, що ні там, ні там мене не було... Ну хіба ж це не дивовижно? Власна столиця миліша, Тут інші люди, повітря навіть не таке, Так, тут кожен має нести свою нішу, Але ж серце не заховати в пакет. Воно рветься, тарабонить, Як рельси під вантажним вагоном, І завмирає, коли лише на мить Задумаюсь, що покидаю рідні терикони. Де б я не був, та моє місце тут, Хто б і що на заваді не стало, Інші місця, ну вони пройдуть І всі повернемося туди, звідки все починалось. Я не раз туди вертаюсь, Не раз стаю на зачин тієї стежки, Кожного разу приходжу хоча б побачити мою зграю, Адже всі вони й кожен із них на цьому шляху за мною стежив. Вони знають мене одним, Кожну зміну переживали разом зі мною, Починаючи від моєї ходи, Закінчуючи кожним двобоєм, У якому як не плече то спина, Скільки ж разів діставали мене з передряг, Я перед ними багато в чому винен, Я ніколи про вас не забуду й не забуду хто я. Тут будьте певні друзі. Друзі... Брати! У пам'яті всі моменти сивої давнини, Якщо треба зібратися... Ви знаєте куди йти, Там досі наші місця, там і є ми. Все своє й таке знайоме, І куди б ти на цім світи не ходив, Та ніде не буде так як вдома, Дім буває лише один. Тому в Парижі, в Лондоні, все одно, Скло стає кришталем, І дивлячись на дерева за вікном, Я все одно бачу лише одні каштани.
2023-03-12 20:28:32
2
0
Інші вірші поета
Пообіцяй мені День 2... Ми часто плутаємо симпатію з любов'ю Заграли сурмами гармати
Інші поети
قوتشي'
@min_angel
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
41
1
1250
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
49
6
787