Рік війни

Саша Гаврилюк

А Шевченко нам казав... Якими ж фарбами заграли тепер його слова... Не переймайся, Кобзар, Під твої слова ще підніметься повний зал. Пролунає твоя дума, Її буде чути Умань, Її будуть співати дітям біля хати, Нею буде плакать Бахмут. Вона збиратиме народ до купи, Вона поставить на ноги Маріуполь, Нею буде ревіти Дніпро, Нею шепоче Херсон... Вона це наша молитва й біль, Нею горлянку рвав Ірпінь, Після чого розбив повну склянку, Осколки відчула Бородянка. Замість троянд виріс дріт колючий, Став щитом навколо Бучі, І цю біду усю На собі викарбував Ізюм. "Своє нікому не віддам!" - Твердо й впевнено кричав Лиман, Рубіжне не бачить рубежів, Діти, ми не жили, то ви живіть! Все погано, але прийду час, Коли твою думу заспіває Лисичанськ, І щастя буде в Щасті Кожному, кожній комашці... Все звалились нам на плечі, Всі ховали за свою спину, І за кожен ранок, кожен вечір Зрозуміло кому ми подякувати повинні... Я весь тремчу, але все одно готуюся до сну, Дякую, ЗСУ...

2023-02-27 15:00:51

6

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

49

15

2116

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

52

14

2786