Вона глибше ніж я думав
Мені ніколи ще так не було
Тяжко. Хоча, мабуть, збрехав,
Адже я б іншу ніколи не покохав,
Але це не була любов.
Мені було цікаво і
Ми знаходили щось подібне,
Мені подобаються всі вибрики твої,
Подобається, що можу відчувати себе вільно
В присутності дівчини...
Але я, на жаль, мав рацію,
Щодо прекрасного... І тепер, те, що мало бути вічним,
Стало не міцнішим ніж аплікація
Другокласника. Отакі в нас справи,
Я звісно промовчав, як інакше?
Це твоє життя і ти маєш право,
Але від цієї думки мені не робиться краще.
Знаєш, це ніби метелик на пальці
Сидить - найпрекрасніше створіння у світі,
Проте ти зупиняєшся усміхаться,
Коли розумієш, що гусінню вона їла зелене листя і стебла квітів...
Хочу, щоб знала, що
Я відвертатись не буду,
У цьому, напевно, вся сутність друга -
Йти до кінця, якщо вже пішов
За ту правду, навіть якщо того не варте,
Але це мій вибір і мій шлях,
Я чхав, що ви бачили її лише на задніх партах,
Адже я бачу, що в її очах,
А там істини потоки,
Які частіше джерельної води, яка хоче крізь камінь пробиться,
І я стоятиму за неї, доти
Вона не попросить мене зупиниться.
Знай, я буду тебе захищати
Завжди, проте... Я тобі не сказав,
Що я дійсно повірив твоїм сльозам...
Але треба вміти пробачати
Поступки й помилки,
Адже безгрішних нема,
Не ми такими стали, нас виростили таких,
Тому не дивіться на імена,
На прізвища, на клички,
На те, за що шкодуєм,
Адже зима завжди була й буде,
Всі захочуть тепла, але не буде місця всім, як у казці про рукавичку.
Вже вечоріє...
Мабуть, дійсно пора
Згадати, бо я не вмію
Так легко забувати. Пам'ятаєш? Вокзал
Метушиться, а ми біля метро,
Здавалося, що окрім нас двох,
Немає нікого навкруг,
Все так мило і банально:
- Бувай, подружко.
- До зустрічі, друг.
Тепер ці слова, як вирок,
Хоча тільки заради них і бивсь,
Підійти тоді до тебе мене нічого не зупинило,
Тому я прошу тебе - зупинись...
2021-01-23 18:22:50
3
0