Прийшли страшні часи, правда

Саша Гаврилюк

Прийшли страшні часи, правда, Страшно навіть від думки, Що ти можеш не прокинутись завтра, А в кишені немає нічого окрім "на дорогу" й жувальної гумки... Соромно стає за те, Що допустили всі ці події, Падають фортеці: Бахмут, Авдіївка, Тільки долар росте... У наш час не знаєш, що добре, А хто за твоєю спиною щось утне, Спочатку серце було хоробрим, Зараз же ж крижане. Куди нам всім податься? Який вагон? Котрий запряжений віз? Щоб покинути місце, де обіцяний океан щастя, Перетворився на море горя, а потім на річку сліз... Ми стояли горою, За нами степ, ліси й Карпатські гори, Руки в кулак, а не махнути рукою, Коли перемога? Скоро... Для чого мені Греція і Рим? Мені ближче українське в серці і на лицях, Скажуть про Колізей і колони, коли буду вже старим, Та мені достатньо руїн, я її змолоду ще надивився... Немає миру й нема свободи, Таким зараз став світ, Та шляху назад немає, згоден... "Борітеся поборите, Вам бог помагає..." Ідіть... Не крайте душу й долю не коріть, Справа ваша ж бо блага, Прийде час і будемо всі радіти, Отримаємо все, що кожен із нас благав. Дивись, Тарасе, на нас з неба, Як рвімо кайдани й кропімо кров'ю ворогів, Скоро ми всі прийдемо до тебе, Та не зараз... Зараз у нас є ще справи на землі. Землі родючій, неповторній, Чистій, як роса зрання, Ще трохи й дістанеться кожній потворі, Щоб земля залишилась дітям і проханим гостям. Прийде час, серця розтануть, Гудітимуть хрущі, цвісти будуть дівчата й сади, Не буде місця для воєнного стану, Буде тільки місце... Й будуть хороші часи.

2024-04-10 21:42:07

Інші вірші поета

Ти була рікою Я здав книжки. І все, У цій кімнаті Я це згадую, як сон дурний

Інші поети

Олексій Савченко

@deniel_kids

Supreme CoCo

@thafamouscoco_

آنسة سلحفاة ( سولكاتا)

@sulcata

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6590

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12500