Nothing brakes like a heart

Саша Гаврилюк

Життя показало нам одне, Що ніщо не розбиваються так, як мрії дітей І серця, але це вже в більш старшому віці, Коли вперше маєш розмову з офіцером поліції Про те адміністративне, державне майно, Яке ти розтрощив голими руками, Так ти все зрозумів, але все одно Через час зробиш так само. Бо ж що болить сильніше, Ніж шматки скла у відкритій рані? Ти починаєш через це складати вірші, Засинаєш лише під ранок... Порушуєш режим, пропускаєш тренування, Погано вчишся і забуваєш про їжу, Вкінці дня повертаєшся до своєї спальні, Де навколо порвані фото тої, яка була гнилою, хоча й любила свіжі Квіти й гуляти літніми вечорами, Любила дивитися фільми англійською із субтитрами, Коли сиділа позаду, то трималася двома руками, Її очі... Вони були такими чистими, такими коханими і... Таки ми ж хитрими. На жаль, за красою не видно душі, Й виходить так, на диво, Що людина, яка нагадує суцільні лінії кущів Троянд, не така вже й красива... Ми віримо очам, як прикро... Серце теж не завжди вказує вірний шлях, Тоді ці помилки вириваються з середини криком, А зовні залишаються лише в рубцях... Чому це так? Ніхто не знає, Хоча скільки такого вже було, Скільки історій було розказано за чаєм, Скільки разів за пляшкою казали, що все маячня - ця любов... А скільки ще цього буде, Від злості на зубах оскал, "Треба щось міняти" - думають люди Сидячи на березі моря, на піску - маленьких шматочках скла... Бережіть мрії і серця.

2023-04-04 23:07:34

2

0

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1958

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11396