Не виходить в мене бути іншим...
Не виходить в мене бути іншим,
Кожного разу, коли не виходить, стараюся більше,
Але немає результату...
Мені вже самому набридло щось розбивати,
Ламати меблі та й взагалі майно,
Сам себе тримаю у руках,
Щоб не полетіли стіни, та все одно,
Бо їде дах....
Так, я з глузду з'їхав,
Мабуть, треба йти до лікарів,
Всі навколо думають, що це моя втіха,
А я того ніколи не хотів...
Відвертаються вже друзі,
Рідні не впізнають в мені мене,
Розбиті руки й все у цьому дусі
Стали буденними тепер...
Залишилося ще потрапити до в'язниці,
Щоб зібрати повний список,
Мені вже все це сниться,
Нормально не можу дивитися на миску,
Та їжа не йде взагалі,
Прогрес... Я зупинив цей рух,
Перехожі жахаються: бо б'ю лід
Руками, то посеред вулиці кричу...
Це вже занадто...
Це бере наді мною верх,
Не дає ніяк руки опускати,
Але й не дозволяє рухатися вперед...
Це як тригер, мертва точка,
Яку вже видаляти як пухлину пора,
Адже я знаю точно,
Що це не доведе до добра...
Брак часу чи роботи,
Для мене це загадка,
Про весь біль і ліри поту
Будуть шрами на згадку.
Я бачу фінал, хоча ще дожити до завтра не встиг,
Але я вже там був, здається,
Час прийде й доведеться всім піти,
Але... Я зупинюсь лише тоді, коли зупиниться серце.
Доведеться...
2022-12-01 20:00:39
2
0