Королева
Я ніколи не хотіла бути королевою. Пишні бали, вишукані сукні, ніколи не вабили мене. Я вільним птахом була. За правилами своїми жила. З вітром на перегони ганяла. Сама серед люду простого гуляла. За етикетом не слідкувала, від учителів тікала. Та от халепа трапилась в пишні сукні вбрали та на королівський бал відправили. Нічого б такого якби це був просто бал, але ж ні, політичний шлюб! Корону ніколи не прагнула одягнути. Пристол посісти не хотіла. А королевою бути не мріяла. Але от корону одягнули і в клітці замкнули. Тепер я не принцеса, а королева! Набридли мені бали, банкет, сукні, зачіски. О, боже, і етикет! А на престолі і не правлю, просто ходжу мовчу і посміхаюсь. Ось така правда королівська. На замку свій рот постійно тримати повинна, посміхатись мушу. Віднині я королева "німа" Маску надягну "кам'яну", посміхнусь і не помітить ніхто одну нещасну сльозу. А за маскою тією тендітна, слабка душа. Смуток мій не розгадає ніхто. Що за маскою сховано не здогадаються вони. Посміхнусь, реверанс зроблю, пошану свою проявлю. А король поглядом крежаним, байдужим охопить мене. Я тремчу зі страху. Розгубилась. Спідкнулась. Впала. Озернулась. І тепер мене огортає суворий, злісний погляд. Мені нікуди втікти. Встаю. Голову непомітно схиляю. А вони дивляться, посміхаються, а йому всеодно. Для нього я лиш річ, як і для інших. Ще у день так званого весілля– це збагнула я. Надівши те обручальне кільце і клятву, трекляту, узгодивши ув'язнили мене. Не кохала я ні разу і не покохаю. І тепер приречена на жалюгідне існування. А чого чекати я повинна була? З народження принцесою була, знала що все так і буде. Але чому ніяк не змирюсь з таким життям? Королева, принцеса ,багато хто заздрить цим титулами. Але чому заздрити? Відь це , немов, своєрідне прокляття. Ви хоч якусь свободу маєте в житті. А я? Завжди казали що робити, а я ішла наперекір. Але це вже не дрібниця якась. Але і жити далі так не можу. Я не покірна, не підвладна вам. Я боротимусь за свободу. Вас забудуть як тільки я зійду на трон. А мене крізь століття пом'януть словом добрим...
2021-04-12 19:35:56
8
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2892
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5460