А кораблі...
Сандра Мей
А кораблі летіли за небокрай на хвилях прозорих. Вітрилах білих... Сонце схід, ніч, зорі, світанок. Дні так пролітали. А кораблі все летіли і летіли за небокрай у незвідані края. Шторм, блискавка, грім, пірати. Ніщо не ставало їм на заваді. Вони летіли на крилах мрій. Десь там в краях незвіданих залишались. Але серце ,моряка, морям віддане. Домівки покидали. І знову летіли за небокрай у не звідані края. Осісти для них– це не можлива річ. Не спроможні вони без моря, пригод і дня прожити. А кораблі все летять в далечінь. Життя майорить. Десь там в небесах милий твій. Омріяний і коханий,летить ген за обрій. Додому кораблі повертались. І від пливали. І ти з ними у світ новий летиш на крилах білих. Мчать так невпинно. А ж дух завмирає. А кораблі все летять і летять ген за обрій...
2021-04-15 14:34:28
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
Дуже КЛАСНО 🌟
Відповісти
2021-10-27 17:55:59
1
Сандра Мей
дякую😊
Відповісти
2022-02-24 20:11:22
Подобається
Lexa T Kuro
Мені здається, що я ще повернуся до цього вірша... Є в ньому щось... таємниці та знайоме... Дякую, Сандра! Це чудово!🌌🌠
Відповісти
2023-06-29 09:30:29
1
Інші вірші поета
Повість про музиканта Дива моєї землі Книга Божество
Інші поети
Харука Танака
@Shadow_of_flowers
Влад
@Vlad_Demon
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2466
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2037