2
Олег Шаула
Одеса - це місто мігрантів, яке не любить чужинців. Одеса - це місто смарагдів, в якому все негаразд. Центр світу і мегаполіс серед усіх провінцій Місце збору пришиблених, де вони відшукають свій давній сказ. Невичерпне джерело проблем і колекціонер престижу. Краще за Мальдиви, бо ніколи не забудеш, що таке життя, ніколи не почуєш тишу. До моєї Одеси не хочеться плисти морем, бо в Турції дешевше. Врешті-решт, вперше ми всі разом тут тонем в некошерному гешефті.
2023-07-19 14:53:13
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олег Шаула
@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ здумаєш приїхати пиши, тг є. Я от весь липень розважаю туристів ахахах
Відповісти
2023-07-19 14:57:18
1
Олег Шаула
дяк ♥️
Відповісти
2023-07-19 22:49:38
Подобається
Інші вірші поета
1. Маг ТРІБ'ЮТ ДО "ПЕРЕВТІЛЕННЯ" Ф. КАФКИ ДЕМЕНЦІЯ / ЧУЖА БІДА 3
Інші поети
EightNoAme
@EightNoAme
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3325