ЕМІГРАЦІЯ (з нагоди 24-го лютого)

Олег Шаула

Пройшов тиждень, не знаю, що є божа кара: Паром за кордон чортзна-де і куди; Близькі, не в новинах, але у підвалах; Чи том Достоєвського місце йме в багажі. В столиці Святослава, але в іншому світі, Вчимо уроки паломницьким кроком Вимушені зміни все ж вирішують безвихідь: Я пишу вам рядки, а не строки. Малий в десять все поводиться на п'ять, Я мимоволі дорослішаю до батька. Мама відчуває страх, Мама просто почувається безхатьком. В кожного своя реакція, Кожен по-своєму справляється. Я живу в ліжку випромінюю сум З семи місяців, на початку це було назавжди. Нове життя, поки новини не принесуть... Не принесуть. Так і не почув дзвону з башти. * Ніколи не подорожував. Ми ескапісти, який туризм? Не по фінансам, не по зубам. Втім навчання, музеї, моря, міста Перекривають думскролінг. Волонтерський потяг, Серед пострілів в ноги По карті пригає gps кролик. Романтична лавиця у річки, Загадковий північний ліс, Наш дім на холмі (*дім*, бо звичка), Купа цікавих одмінних рис На чужині ідентичність рятує розум. Перечікую дощ, щоб купити буряк. На святі екзотики якось так Українці приготують борщ. Це вивчена і переплавлена карма, У Румунії дізнався про Україну найбільше. Надалі історично однакові ярма, Ти точно здогадуєшся, що в тиші Колишній малорос плаче за Майдан. Співає наші пісні, рве душу. Не пійде звісно в храм, Але виправить помилки, котрі мусить.

2024-02-24 16:43:08

5

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3193

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1920