Всередині нотки

Ruslan Korzh

Обожнюю тишу за те, що можна послухати свої думки, Вмикаю касету і слухаю безліч подій. Тіло – це програвач, думки – то касета, а душа – невідомий мій автор. Сльоза, друга і третя. Гострий удар в саме серце. Очі заплющую і бачу той вогник, який чекаю з першої болі. Пробачте, я вже більше не можу, Я не в силах з цим впоратись, руки складаю... Там на мене чекає лише сатана, Я стрибнув в саме пекло, в кровавий котел. Тіло палає, душа в клітці сидить, Думки не вщухають, згадують тебе, Як єдине прекрасне в цьому житті. Смерть до мене ласкава, я навіть не кричу в її бік. Тиша. Котел. Кусень тіла і бліда душа. Кайдани. Думки. Калюжа яскравої крові. Це кімната моя, – книга почата. Мій чорний птах, сутінки мої. Життя догорає. Біль моя луснула, ллється кров з оченят, Довгоочікувану подорож я починаю, без усмішки на самоті. Нікого немає, я не впускаю. Дякую вам, рідні мої. Всі свої спогади, кольорові нитки... Я зачинив у сундук і поклав до душі. Завжди, коли мені буде сумно в "нижньому царстві", Я буду згадувати тільки про вас, Як я сміявся, радів і був просто щасливий Від вашого існування в моєму житті... Так, унизу мені не буде вас вистачати, Але час мій настав і мені вже кортить. Думка. Перо. Тихе "пробач".

2020-07-15 16:34:01

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Kruhitka Dobro

Дивний вірш, через який можна відчути усі Ваші біль та переживання. Іноді в цьому вірші я з Вами згоден, а іноді ні, в плані відчуттів.А от в цілому вірш класний.

Відповісти

2020-07-16 06:08:28

1

Ruslan Korzh

Дякую вам за коментарій🖤

Відповісти

2020-07-16 12:22:31

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12021

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2425