Дякую, що ти живеш в мені

Ruslan Korzh

Я не забуду той день, коли зустрілись очі, Коли вважав я, що назавжди, А вийшло так, що ти як більшість: Сьогодні з тим, а завтра з тою. Як можна не любити до нестями? – Я люблю. Я завжди намагаюся віддати і не просити... Насправді, я ніколи не прошу... Я сором'язливий. І, так , я тільки вчуся віддавати. Душа так хоче. Я пам'ятатиму той день назавжди, Я пам'ятатиму емоції дурні і не оцінені. Бо з кожним днем я ставав сильнішим. І я навчився, майже, відпускати Тіні... Я відпустив. Сьогодні перед дзеркалом людина, яка саджає квіти на своєму тілі, Яка знаходить в інших добрий ґрунт... Я садівник сьогодні, завтра я мисливець душ: Цікавих, різних і квітучих див. ***** Я не забуду, я пам'ятаю все... Місцями ідіот живе в мені, Але без цього зовсім нікуди. Я не забуду... Дякую, що ти живеш в мені.

2020-08-07 21:12:41

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Ніжно

Відповісти

2023-06-18 06:08:13

1

Ruslan Korzh

🖤🫂💜

Відповісти

2023-06-18 06:08:47

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11524

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2054