Дві смерті

Ruslan Korzh

Піду я далеко, у хаос. Піду я туди, де чекає мій демон, мій спокій, моя невгамовна... Я знаю, що ти мене довго чекала, Я прагну, вхопи мене і понеси... У твоїх обіймах я хочу згорати: Спали мої думи, мрії спали. Я хочу забути усе, що було, Бо важко з цим жити і мабуть не треба... Мій демон, смерть моя ніжна, Зроби мені ласку – врятуй! Я хочу спалити сухі корені в своїй голові, Я хочу в обійми твої, як ніколи. Візьми мене і підемо далі разом... Дві смерті... Людська і частково природня.

2020-05-04 13:42:32

Інші вірші поета

Сни Катування посмертно Україна Дякую, що ти живеш в мені

Інші поети

Pirania Artist

@Pirania_Artist

Plzdrinkmypapaaa

@Plzdrinkmypapaaa

Olya

@raynor

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2303

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5826