Поховане весілля

Ruslan Korzh

Попелом розвію твою присутність в світі, Яка була ніяка, як сенс твоєї кривди. Свічки палають хутко, як ідіотський стан, Коли егоїстично ти розвернув свій сан... Ненавиджу за гойдалки, ті самі, емоційні, Які щоразу підносили за край... Помри, Я тебе ховаю... Зневажливо штовхаю... Ковтаю жадібно повітря, видихаю... Нарешті, поховання завершилось весіллям. І я радію тому, що в дзеркалі кричить, Танцює, нахабно б'є кришталь, співає... Стан особистості, не більше та й не менше. Стан переможця над своїм чужим... Весілля грає серце, весілля грають очі, Сльозами запивають тихесенький мінор.

2023-08-03 22:03:58

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ruslan Korzh

Дякую 🤗

Відповісти

2023-08-08 14:26:38

Подобається

Інші вірші поета

Народження Квіти і тіло Мальовані медом Вишнева кістка

Інші поети

alia gala

@galaalia

Pame

@Pame

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

2314

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4814