Невідоме
Остання нитка впала, останній день пішов, Біла кімната і серед неї я. Залізні двері, клітка і труна. Я обростаю павутинням, за гратами душа, Перемагає темрява. Я не існую. Хтось вкрав мій сміх і подарував кайдани. В себе я більш не вірю, в житті байдужість. Думок багато, як людей. Я вірю в свої. __________________ Інший погляд на життя допоможе нам дихати. І не кажи "ні"... Люба, все вийде. Як би погано тобі не було, ще не час залишати. Ти цінний скарб цієї землі, ти її складова. Хапай мене за руку і пішли.
2020-07-15 05:07:40
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
😁👍 Відчувається натхнення.
Відповісти
2020-07-15 14:12:33
1
Ruslan Korzh
😁😉
Відповісти
2020-07-15 15:02:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5513
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2425