Уламки
Ruslan Korzh
Світла уламки, дії думок, Ми поринаєм у вир до вимог. Тут неможливо без подиху, дій, Бо так важливо добігти до мрій. Чесність відносно постійна, легка, Я так скучив за нею, моя це біда. _____________________________________ Уламки брехні, моєї надії, що ти Так швидко навчишся казати мені, Правдиві слова, почуттів ясний сенс, Але неможливо, бо ти втратив пенс: Коштовні години, тривала брехня, Вся неможлива столітня війна... _____________________________________ Уламок від серця, байдужість твоя, Так неможливо в тобі немовля Навчити тому, що потрібно тобі, Бо втратив свідомі поняття на дні. Мовчання ягнят, голосіння людей, Які як востаннє втрачають трофей.
17.08.2023
5
0
Інші вірші поета
Квіти і тіло Катування посмертно Людина Любов, яка порушує кордони...
Інші поети
Ally San
@allysan1210
Venti//
@ArchontOfFreedom
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4855
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3922