Я не змогла пробачити тобі
Я не змогла пробачити тобі, Стала вітром,який віє на схід, Киснем яким живеш ти, Розбила серце я тобі,покохала я тебе давно але почуття минають ти пробач мене й забудь назавжди, Я тепер не твоя,не кисень що дає тобі життя, Не та,що давала надію, Коли ти питав як настрій.. Я холоднокровно казала "Все ок" Мені ти не здавався цікавим, Я більше не кохала й не покохаю тебе, Ти змалював усі стіни в кімнаті, Шукав,намагався пройти через терен, Та рани тії були глибокими мов море, Ти не зміг увійти в моє серце, І не єдиний що колись зруйнував мене із середини,та перетворив у попіл.. І після твоїх слів "Це вже кінець" Я плакала,так було боляче.. А ти думав я безсердечна потвора? Що немає ні серця,ні емоцій? Я не стану твоїм,киснем знову!! . . . . . . . . . . . Посв'ячено А.В!
2023-06-11 18:21:18
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Якщо це твоя людина, то з нею повинно бути легко, так як дихати. Якщо боляче... то навіщо? А ще треба вчитися відпускати та прощати. Складно, але можливо.
Відповісти
2023-06-12 06:06:18
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4913
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1923