Твоя гра
Роузі Рей
Ти не кохав,по-справжньому мене, Я була тінью,ніким у всесвіті ясному, Моя смерть,покращила б тобі життя, І не лише тобі..а всім.. Ніхто не знав що я в собі усе терпіла, Але тепер я відіграюсь на тобі, Я стану твоїм жахом уві сні, Твоя гра,невдала друже, Ти програєш в ній як не крути, Попадеш у пекло,загинеш, Сльози щастя я пролью як ніколи, Я буду посміхатись що ночі, Бо не будить тебе поряд!
2023-07-09 15:16:24
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Нікка Вейн
Який прекрасний та чуттєвий вірш!
Відповісти
2023-07-09 16:43:41
2
Роузі Рей
@Нікка Вейн Дуже дякую,Ніко!😘❤️
Відповісти
2023-07-09 16:46:03
1
Lexa T Kuro
Все, що не вбиває - робить сильнішими!💪 Спалила крила... нові виростила... та пішла далі гордо😉🍀 Бережи себе, моя хороша!🤗😘
Відповісти
2023-07-10 07:23:31
1
Інші вірші поета
..Кров.. Якщо би ти сказав мені ні Між нами відстань Ти пахнеш осінню
Інші поети
Aila
@aila4u
Схожі вірші
Всі
І сиділи, курили
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4181
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7505