Янголе чому?
Роузі Рей
Скажи мені янголе, Чому небеса забираю тих хто нам дорогий..? Чому на сході,гинуть діти.. Їх так безжалісно вбивають кати, І мучать їх батьків.. Хіба ці люди,заслужили смерті..? Що їх вбивають без сумління.. Без жалю,та совість в душі, Холоднокровні кати вдерлись на чужу землю, Янголе,скажи чи на довго ці страждання? Вже прийшов п'ятсот одиннадцятий день війни.. І вони ще досі не зрозуміли, що програють в боротьбі.. Ти скажи мені янголе, коли це все скінчиться.. Коли вже буде в Україні чисте небо..
2023-07-18 21:39:34
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Сильний вірш, моя хороша 🙏 Дякую тобі за нього🙏
Відповісти
2023-07-19 07:26:50
1
Інші вірші поета
Слуга диявола | поема| У пошуках скарбів Моя Крісті "Твої сни" Пісня
Інші поети
Margarita20
@Margarita20
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12141
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4649