Твій меч слабкий Збірка "Вмерти кохаючи"

Роузі Рей

(18+)
Я з тобою вступлю в бій. Не знатиму до чого приведе. Ти мені піддайся я ж слабка.. Така ж слабка як і твій меч. Я ж сильніша за тебе так! Я вийду сухою з води. Не покорити мене, Ти не виграєш мені. З тобой піде вся земля.. Ти вирив собі яму сам. Я ж тебе не змушувала.. Але все таки тебе звела. Ти повівся на те що я з душею.. Я вбила одним лиш ударом.. Ти ще дихав,і безжально скиглив. -За що? Ти повірив в мою милоту.. Ти став на крок ближче до смерті. Тобі не треба вірити всім підряд.. Особливо в котрої усмішка кривава. Я тебе вбила,й поклала меч. Побігла кувирками з сцени. Це не визнання це жах кривавий..морок

2024-01-04 08:30:11

Інші вірші поета

14 "..Твої милі уста.." Пісня Коли прийде тиша Son simplicité Її простота Пісня

Інші поети

purple_ninja_dragon

@purple_ninja_dragon

Rúben Magalhães

@RuMagalhaes

Uina Ku

@mayor_hija

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

2821

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12402