Історія
R E
Історія проста: він був молодим, палким та невпевненим, Прагнув злетіти і взяти контроль над бажаннями темними. Проте голова гаряча у всіх молодецьких бажань — Не обпектись об них складно, скільки б не було старань. Історія проста: вона була втомлена, злякана і зруйнована, Прагнула лиш тільки ще раз одвідати ніжності ластощів. Проте зламані крила назад не зростити одній, Хай би як сильно її мислепростір цього не хотів. Історія була проста: вони затято шукали любові, Прагнули щастя, кохання та долі легкої. Проте рани душі не затягнуться разом із часом, Та й епілог зазвичай не говорить про пошрамовані спини. Історія. Була. Проста — Вони хтіли любові. Та історія не схильна Дарувати всім Красиві емоції.
2024-04-19 19:12:14
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Серафім
Щось в цьому дійсно є. Крутий вірш, щирий... Побуджує на роздуми.
Відповісти
2024-04-19 19:15:36
1
R E
@Серафім значить я нарешті згадав як їх писати. Причини правда... як завжди не найкрасивіші.
Відповісти
2024-04-19 19:16:52
Подобається
Серафім
@R E а хто сказав, що причини мають бути красивими?)
Відповісти
2024-04-19 19:17:35
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2504
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5582