Ловлю його долоні...
Rin Ottobre
Ловлю його долоні крижані, Холодне серце хочу я зігріти, Бо він лише один близький мені. Нестримний час так хочу зупинити, Бо він піде кудись удалечінь, За небокрай, туди, де сходить сонце. У проблисках осяйно-золотих Розтане силует його. Та скоро Побачу темні очі дорогі, Холодні руки пригорну до серця. Хай стрілися лиш раз у цім житті, В наступному зійтися доведеться.
2021-12-15 21:22:42
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ашаннiя
Крутий вірш
Відповісти
2022-10-16 19:09:55
1
Н Ф
Дуже гарно
Відповісти
2023-03-16 13:00:29
1
Rin Ottobre
@Н Ф дякую)
Відповісти
2023-03-16 14:02:43
1
Інші вірші поета
Невипита холодна чашка кави... Ми падаєм Намалюй Ти поклич, як зірки на світанні...
Інші поети
Vinay Deshlahare
@avin_rafael
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16973
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12867