Горизонти

Rin Ottobre

Я на початку шляху. Відчиняю Ворота, що вестимуть у життя. В буремнім, незнайомім океані Свого все ж дочекаюсь корабля. Вогонь душі - гарячий, невгасимий, - Ентузіазм, і пристрасть, і азарт. Я відчуваю - в серці моїм Сила. То Всесвіт вклав таємний диво-дар. Жага пригод і воля, і бажання Ведуть мене туди, за небокрай. Се лише перший вибір. Не останній. А скільки їх у мене ще? Нехай Життя зненацька робить повороти. Падіння, помилки - не оступлюсь. В незвідані, безкраї горизонти Я корабель уміло свій веду.

2020-11-19 09:33:17

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Вероника Рубин

👏Сильные строки Красивые сравнения Очень понравилось🙂👍

Відповісти

2020-11-19 10:41:47

Rin Ottobre

@Вероника Рубин спасибо большое)

Відповісти

2020-11-19 11:01:15

Інші вірші поета

Намалюй Сонце Всесвіту Осінь Він завжди п'є пахучу каву...

Інші поети

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Uina Ku

@mayor_hija

Yoongaboonga 7u7

@aesthetic_army

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

110

9050

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1432