Король Чума
Rin Ottobre
Лютує в темнім Лондоні зима. І в Лондоні живе король Чума. Він з тіл людських складає собі трон. Сміється, коли в церкві чує дзвін. Король життів, жорстокий багатій, Отруйний і несамовитий він. Не врятуватись людям від чуми. Хворобу містом рознесли щури. Король високий, жовтий, як шафран. Убраний в пишний золотий кафтан. На шабаші він по кістках іде. Смерть урожай кривавий забере. А Лондон з його трупами туман У погрібальний одягне саван. На вулицях - лиш тиша і зима, Бо править тут один король - Чума.
2022-10-24 13:19:45
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
я захопився цим чтивом й мене охопив німий жах. Бо справді це було... А ваш опис цих подій із нотками міфів мені прийшов до душі.
Відповісти
2022-10-25 17:21:20
1
Rin Ottobre
@Сандра Мей дуже вам дякую за коментар)
Відповісти
2022-10-25 17:22:31
1
Інші вірші поета
Жовтень Сапфіровий пил Червоне і чорне Я твій дарунок
Інші поети
Alaska
@Alaskan
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5623