For O
Я досі не знаю, чи можу, чи смію Відкритись тобі, моя зоряна панно. В душі ще жервіє остання надія, Що буду потрібна, щаслива й кохана. До тебе голубкою білою лину, Боюся спізнитися, бути далеко. Рахую до зустрічі кожну хвилину. Як сумно без тебе, як гірко й нестерпно. Твій посміх і погляд такі незбагненні. Ще б знати: ти те ж, що і я, відчуваєш. Ще б знати: мої почуття - то взаємно, Бо як далі бути, на жаль, я не знаю. Усе ще чекаю, що ти відгукнешся На поклик душі і залишишся поруч. Кохати чи ні - най все вирішить серце. Най вирішить - впасти самотньо чи вгору Летіти, обнявши тебе, моя панно, У сій нескінченності, зоряній тиші. В душі ще жервіє надія остання, Що ти мене любиш, одну не залишиш.
2021-04-11 08:14:46
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Helga Savchuk
Це прекрасно
Відповісти
2021-04-11 08:51:00
1
Helga Savchuk
🤗♥️💖♥️
Відповісти
2021-04-11 08:51:17
1
Rin Ottobre
@Helga Savchuk дякую)
Відповісти
2021-04-11 10:24:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2349
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
4094