For O
Rin Ottobre
Я досі не знаю, чи можу, чи смію Відкритись тобі, моя зоряна панно. В душі ще жервіє остання надія, Що буду потрібна, щаслива й кохана. До тебе голубкою білою лину, Боюся спізнитися, бути далеко. Рахую до зустрічі кожну хвилину. Як сумно без тебе, як гірко й нестерпно. Твій посміх і погляд такі незбагненні. Ще б знати: ти те ж, що і я, відчуваєш. Ще б знати: мої почуття - то взаємно, Бо як далі бути, на жаль, я не знаю. Усе ще чекаю, що ти відгукнешся На поклик душі і залишишся поруч. Кохати чи ні - най все вирішить серце. Най вирішить - впасти самотньо чи вгору Летіти, обнявши тебе, моя панно, У сій нескінченності, зоряній тиші. В душі ще жервіє надія остання, Що ти мене любиш, одну не залишиш.
11.04.2021
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Helga Savchuk
Це прекрасно
Відповісти
11.04.2021, 08:51
1
Helga Savchuk
🤗♥️💖♥️
Відповісти
11.04.2021, 08:51
1
Rin Ottobre
@Helga Savchuk дякую)
Відповісти
11.04.2021, 10:24
Подобається
Інші вірші поета
Найкраща країна... Ранковий американо Я хочу тебе чути... Чарівне літо
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16100
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11518