For O
Я досі не знаю, чи можу, чи смію Відкритись тобі, моя зоряна панно. В душі ще жервіє остання надія, Що буду потрібна, щаслива й кохана. До тебе голубкою білою лину, Боюся спізнитися, бути далеко. Рахую до зустрічі кожну хвилину. Як сумно без тебе, як гірко й нестерпно. Твій посміх і погляд такі незбагненні. Ще б знати: ти те ж, що і я, відчуваєш. Ще б знати: мої почуття - то взаємно, Бо як далі бути, на жаль, я не знаю. Усе ще чекаю, що ти відгукнешся На поклик душі і залишишся поруч. Кохати чи ні - най все вирішить серце. Най вирішить - впасти самотньо чи вгору Летіти, обнявши тебе, моя панно, У сій нескінченності, зоряній тиші. В душі ще жервіє надія остання, Що ти мене любиш, одну не залишиш.
2021-04-11 08:14:46
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Helga Savchuk
Це прекрасно
Відповісти
2021-04-11 08:51:00
1
Helga Savchuk
🤗♥️💖♥️
Відповісти
2021-04-11 08:51:17
1
Rin Ottobre
@Helga Savchuk дякую)
Відповісти
2021-04-11 10:24:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2268
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12822