Душа поета
Rin Ottobre
Душа поета пристрасна, смілива. У ній світи незнані постають. Там кожну мить шепочуть тихі зливи, А в чарівнім смарагдовім гаю Живуть прекрасні музи легкокрилі - Сі вісниці натхнення і чудес. Душа поета віддана і сильна, Як горицвіт, в пустелі проросте. Душа поета ніжна і тендітна. Рядків сузір'я бризне на папір, А поміж них палка ідея квітне... Душа поета - то глибокий вир Несказаних, незгаданих, прекрасних Думок прудких, калейдоскопу слів Про гіркоту буття, нестримне щастя. І лиш поет з'єднати все зумів. Його душа - чуттєва й загадкова. В полоні чарів, марень і видінь Поет не спить, бо зовсім випадково Чаклує над одним з нових творінь. Душа поета - диво сокровенне, Бо повна спалахів нечуваних ідей, Фантазіями сповнена, натхненням, Любов'ю до життя і до людей.
2021-03-13 18:13:37
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
"Поэтическая эльфийка" - WtS
Дуже гарно), і я бачу, що Ви на факультеті поезії?)
Відповісти
2021-03-23 17:16:48
Подобається
Rin Ottobre
@"Поэтическая эльфийка" - WtS так, дякую)
Відповісти
2021-03-23 18:02:21
1
"Поэтическая эльфийка" - WtS
@Rin Ottobre Рада)
Відповісти
2021-03-23 18:42:17
1
Інші вірші поета
Невипита холодна чашка кави... Моя любове Найкраща країна... Я тебе не залишу
Інші поети
Sweet_ k452
@sweet_452
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
42
7
2743
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4347