Сонце Всесвіту
Я хочу, аби ти була щаслива: Сміялася, раділа і кохала Так палко, наче часу не зосталось. Зі мною, не зі мною - неважливо. Я хочу твої губи цілувати. Бо знає Всесвіт, я про се лиш мрію. В обіймах заховаю і зігрію. Таких щасливих днів у нас багато Попереду. Та поки сі бажання - Невинні, досконалі, непорочні - Зігріють серце. І я знаю точно: Ти та, кого шукала, моя панно. Люблю тебе, неначе се востаннє. Най поки тільки образ уявляю. Як стрінемося, я тебе впізнаю. Ти сонце мого Всесвіту осяйне.
2021-03-26 18:26:50
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Asteriya
Дуже гарно 😍✨❤️. Зберегла собі, аби часом надихатися)))))♥️.
Відповісти
2021-03-26 20:15:39
1
Rin Ottobre
@Asteriya дякую, дуже приємно)
Відповісти
2021-03-26 20:26:29
1
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3465
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2943