Сонце Всесвіту
Rin Ottobre
Я хочу, аби ти була щаслива: Сміялася, раділа і кохала Так палко, наче часу не зосталось. Зі мною, не зі мною - неважливо. Я хочу твої губи цілувати. Бо знає Всесвіт, я про се лиш мрію. В обіймах заховаю і зігрію. Таких щасливих днів у нас багато Попереду. Та поки сі бажання - Невинні, досконалі, непорочні - Зігріють серце. І я знаю точно: Ти та, кого шукала, моя панно. Люблю тебе, неначе се востаннє. Най поки тільки образ уявляю. Як стрінемося, я тебе впізнаю. Ти сонце мого Всесвіту осяйне.
2021-03-26 18:26:50
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Asteriya
Дуже гарно 😍✨❤️. Зберегла собі, аби часом надихатися)))))♥️.
Відповісти
2021-03-26 20:15:39
1
Rin Ottobre
@Asteriya дякую, дуже приємно)
Відповісти
2021-03-26 20:26:29
1
Інші вірші поета
Диво Ніч Самайна Львів Ти - моє небо
Інші поети
Baekiia 44
@exobaek
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2023
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1592