Це дивне літо

Rin Ottobre

Це дивне літо. Запах липи Так почуття мої п'янить. Я згадую: іще не липень, А липа вже цвіте й шумить. Ця вулиця. Проміння-спиці Як павутинки, між дерев. І запах кави. І суниці. Юрби безперестанний рев. Ця мить. Медово-карі очі... Ти посміхаєшся... Мені?! Відводжу погляд неохоче. Я опинилася у сні? Ти тихо граєш на гітарі. Ховаю посмішку свою. А погляд твій медово-карий... Я зачарована стою. Струна гітари. Струни серця. Мабуть, ти теж їх зачепив. Душа в твоєму ритмі б'ється, В тій музиці, що ти створив. Не знаю я, що це за чари. Це дивне літо. Знов і знов. І погляд твій. Медово-карий... Це літо... Липи... І любов.

2020-05-12 09:24:33

11

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Rin Ottobre

@Asteriya дякую ❤

Відповісти

2020-05-12 09:34:14

1

Влад Котов

Дуже гарно 😍

Відповісти

2020-05-16 11:15:32

1

Ріна Беррі

Як чудово і атмосферно! Я відчула запах липи!

Відповісти

2020-05-25 18:31:44

1

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

49

15

2118

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1108