Бариста
(18+)
Я подумки тебе повільно роздягаю. Неспішно, ніжно так торкаюся руками. Що буде далі - вже мене це не лякає, Як цілуватимеш гарячими вустами... Це непоборне, несподіване бажання - Гаряче, дике, божевільне і шалене - З'явилось і зірвало з губ моїх зітхання, Коли в кафе я подивилася на тебе. Привітно посміхнувся. Глянув мені в очі. І погляд світлий в серці покликом озвався. "Будь ласка, каву", - я кажу. Насправді хочу, Щоб моє тіло ти вивчав, любив, торкався. І знову подумки знімаю з тебе одяг, Віддамся пристрасті без жалю я сміливо... І вже не чую, що питаєш, що говориш. "Вам каву з чим?" - О Всесвіте, хіба важливо? Ніяковію, поспіхом ховаю погляд, Щоб не ділитися інтимними думками. Знов уявляю, що ти близько, що ти поряд, Відповідаю машинально: - "Можна з вами?" Ще більш ніяковію. Швидко замовляю, Дивлюсь, як каву вміло ти мені готуєш. Все ж бачу, що лукаву посмішку ховаєш І усвідомлюю: тобі я небайдужа. Тримаючи в руці смачну гарячу каву, Прощаюся з тобою тихо і тікаю. Як втихомирити фантазію, уяву, Бажання, що зсередини так обпікає? На чашці раптом бачу номер телефону І серце в радіснім екстазі завмирає. Під цифрами - слова: "Продовжимо розмову? Дзвінка твого із нетерпінням я чекаю".
Я подумки тебе повільно роздягаю. Неспішно, ніжно так торкаюся руками. Що буде далі - вже мене це не лякає, Як цілуватимеш гарячими вустами... Це непоборне, несподіване бажання - Гаряче, дике, божевільне і шалене - З'явилось і зірвало з губ моїх зітхання, Коли в кафе я подивилася на тебе. Привітно посміхнувся. Глянув мені в очі. І погляд світлий в серці покликом озвався. "Будь ласка, каву", - я кажу. Насправді хочу, Щоб моє тіло ти вивчав, любив, торкався. І знову подумки знімаю з тебе одяг, Віддамся пристрасті без жалю я сміливо... І вже не чую, що питаєш, що говориш. "Вам каву з чим?" - О Всесвіте, хіба важливо? Ніяковію, поспіхом ховаю погляд, Щоб не ділитися інтимними думками. Знов уявляю, що ти близько, що ти поряд, Відповідаю машинально: - "Можна з вами?" Ще більш ніяковію. Швидко замовляю, Дивлюсь, як каву вміло ти мені готуєш. Все ж бачу, що лукаву посмішку ховаєш І усвідомлюю: тобі я небайдужа. Тримаючи в руці смачну гарячу каву, Прощаюся з тобою тихо і тікаю. Як втихомирити фантазію, уяву, Бажання, що зсередини так обпікає? На чашці раптом бачу номер телефону І серце в радіснім екстазі завмирає. Під цифрами - слова: "Продовжимо розмову? Дзвінка твого із нетерпінням я чекаю".
2020-05-24 18:49:33
8
3