Я от тебя так зависим
Я от тебя так зависим, как Курт Кобейн от наркотиков. Как игроман от рулетки и покерного стола. Как малолеткам, которые сутками лайкают котиков, Нужен wi-fi, так мне нужно, чтобы ты рядом была. А я с тобой зазвучал бы, словно 6-я симфония Образца абсолютного слуха и таланта - Петра Ильича. Каждый мечтатель – Чайковский. В нём возникает гармония. ДУши влюблённых – оркестр, что Богу вторит, звуча. Ты меня строишь подобно башне Гюстава Эйфеля, Как пирамиду Хеопса, Стоунхендж или Тадж-Махал. Всю свою жизнь хранил сердце в наглухо запертом сейфе я, Ты же его украла. Да я и не возражал. Ты меня пишешь, как будто Ван Гог свою «Ночь над Роной», - Живописью поцелуев красишь серую будней печаль. Ты меня знаешь безумным. Я тебя видел влюблённой. И тысячи прожитых жизней за память за эту не жаль.
2023-02-02 19:34:07
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12288
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4903