УТРО ПОСЛЕ ГРОЗЫ
Андрій Лаврик
Гром отхрипел гортанным криком бури, Гроза гремучая грассировала зря. Рассвет. И горизонт в тигровой шкуре – На чёрном небе красная заря. Сверкали молнии – как в старых битвах сабли, А вот теперь весь мир – сплошной погост. И тишина. Сплошная тишина, блин! Как в дальнем космосе - в глуши погибших звёзд.
2023-02-09 16:03:35
1
0
Інші вірші поета
Сумління ЛЮДОЕДКА АКУТАҐА́ВА Я от тебя так зависим
Інші поети
ЕЛЕНА
@Elastar
somewhere
@somewhere
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2779
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9559