ЭЛЕКТРИЧЕСТВО

Андрій Лаврик

Люди – как статьи в журнальчиках. Смысла нет. Берут количеством. На твоих изящных пальчиках Кожа бьётся электричеством. Лицемерьем мир наш полнится. Вторю голосом простуженным: «Не позволит страсть опомниться Нам – в боях любви контуженым» Возвращаемся к истокам. В ожидании расстрела - Бьют прикосновенья током И пронзают насквозь тело. Ум расплещем по бокальчикам. Наша жизнь – лишь ученичество. По твоим коварным пальчикам Пробегает электричество.

2023-02-03 10:09:10

Інші вірші поета

ТОТ, КТО СТОЯЛ НА ВЁРСТКЕ ЗЕМНЫХ НАШИХ СУДЕБ ... Перекрёсток А знаешь, я устал себя жалеть ДО ПОДКОЖНЫХ МУРАШЕК

Інші поети

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Maria

@maybe_baby

@enspiras

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4090

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1871