Ты – одна из тех самых рифм
Налетела на Солнца риф Ночь. Барахтается, упирается. Ты – одна из тех самых рифм, Без которых мой стих не слагается. Ты - одна из тех самых нот, В партитуре небесных музык. Увертюра страстей живёт В теле под лепестками блузок. Жизнь подобна снежному кому - Тяжелее он с каждым днём. Я останусь тропинкой к дому, Той, что вся поросла быльём. Я останусь песка крупицей, Что из глаз лишь слезой выгонять. Как завёрнутая страница В книге – чтобы перечитать. Мир мой втиснут в почтовый ящик. «Что ж ты ждёшь? Соберись, слабак!» Допотопный - как древний ящер, Заунывный – как вой собак. Так воюя, мечтают о мире, А дрейфуя в морях – о Земле. Все обиды – свинцовые гири На ослабшем моём крыле. Может, хватит с тобой носиться? «Сайонара! Адьёс! До весны!» Где ты бродишь в тончайшем ситце? Невесомом, как наши сны. Прогонял тебя криком звонким, И запнулся: «Не уходи». Отдохни, береги силёнки, И усни на моей груди. Больше память свою не обкрадывай. И в окошко взгляни, может я Там возникну той самой радугой, Что сияет после дождя. Что ж, выходит: хвала влюблённым! В небе радуга – как салют. Может статься, под ней лепреконы Зорко нашу любовь стерегут. Ну и что, что теперь в разлуке? Путь любви – он всегда тернист. Этот клад попадает в руки Только тем, кто душою чист.
2023-01-29 18:12:08
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12175
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4683