КЛАДБИЩЕ НАДЕЖД
Зачем не спишь, душа, в кромешной злой ночИ? Мы с разумом в ладу. А ты, душа, - предатель. И память тут как тут. Прошу тебя, молчи!!! Безжалостный палач, мой гневный истязатель. И вновь влечёт в пристанище химер. Из царства снов - в забытых дней обитель. Во мне живёт свирепый бультерьер. Жрёт изнутри - жестокий потрошитель. В оковы тьмы закованы дома. В них видят сны – умильны и блаженны. У каждого внутри своя тюрьма. И кладбище надежд, что сокровенны. И вот бреду вдоль брошенных могил, Подвластен колдовскому жесту тени я. Я возвращаюсь к тем мечтам, что сам убил, - Словно злодей на место преступления.
2023-01-20 08:47:20
1
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3262
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12009