МИЛЛИОН
Знаете, часто за миг до того, как уснуть, Мозг начинает подкидывать нам мыслишки. Чтобы потом размышлений пожары раздуть, В печку раздумий сухие бросает дровишки. И вместо сладких, тёплых, уютных снов, Нас настигают вопросы, а часом - прозрения: Отчего Скрудж Макдак никогда не носил трусов? Почему Гарри Поттер не наколдует зрение? Было б прикольно, если б Dior был Егор! Если в раю матюкнуться, сошлют ли в ад? И как остроумно мог ты закончить спор С кассиром из супермаркета 7 лет назад. «Мутила» ли в сказках с Кощеем Яга? Почему нет «подкошек», но есть «подмышки»? А множественное от «Кочерга»? КочЕрги? КочерЫги? КочерЫжки? И вот однажды, превозмогая сон, Мозг подсказал Артёму такую идею: Было бы здорово выиграть миллион! Ну, например, в какую-то лотерею. Деньги, конечно, положим на депозит. Будем с процента банковского жиреть! Только вот кризис в финансовой сфере шалит. Банк - как пузырь - он может и лопнуть ведь. Нет! Не годится! Вздрогнул Артём в поту! Лучше куплю квартиру, чтобы сдавать. И стал дремать, поверив в свою мечту. А если пожар?!? Ведь можно всё потерять. «Бизнес открыть!», – вскричал, позабыв о сне. Сеть из ларьков с гордой вывеской «Шаурма». Но ведь тогда отчисления слать казне. А не платить налоги? Тогда тюрьма. Бинго! Конечно! Понятно же и ежу! Спрыгнул с кровати, начал плясать кадриль! Без колебаний я в нефть миллион вложу! А вдруг пересядет мир на электромобиль? «Миллионера» принялся бить озноб, От напряжения даже задёргался глаз! Может, пожертвовать, типа я филантроп? Установить брильянтовый унитаз? Что же купить мне? Золото? Украдут! Акции? Можно. Только - а вдруг - обвал? Дома хранить? Так голову оторвут. Боже! Куда же вложить мне свой капитал? Вусмерть устав от умственных тех афер, Утром уснул, задумавшись перед тем: «Как хорошо, что я не миллионер! В жизни, считай, и нет никаких проблем.» Спал Артём плохо, видел кошмары он. Губы сухие, бредя, шептали брань. Снилось, что за ним гонится миллион, А он, убегая, истошно орёт: «Отстань!»
2023-02-06 07:06:44
1
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3704
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10918