ОСЕННЕЕ
Андрій Лаврик
Луна – её высочество. Река. Четыре тополя. Сидим – два одиночества, Друг другу души штопая. Сиянье звёздной бахромы. Глинтвейн. Пора осенняя. Жаль, у любви стервозной мы Не выпросим спасения. Шумит листва. Течёт вода. Огней вдали мерцание. Ты повторяешь: «Навсегда», - Как будто заклинание. Осколки наших голосов Изранят тишину. Открою я души засов, И в чувствах утону …
2023-01-16 14:18:28
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Красиво
Відповісти
2023-01-16 14:23:24
Подобається
Інші вірші поета
LA VITA È BELLA (ОММАЖ РОБЕРТО БЕНИНЬИ) Це все колись давно уже було ЗАГРАВА МОНОЛОГ ДЬЯВОЛА
Інші поети
your_name
@your_name
May Ling
@May_Ling54
Angel Logan
@_Kayla_Logan_
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4327
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4699