ОСЕННЕЕ
Андрій Лаврик
Луна – её высочество. Река. Четыре тополя. Сидим – два одиночества, Друг другу души штопая. Сиянье звёздной бахромы. Глинтвейн. Пора осенняя. Жаль, у любви стервозной мы Не выпросим спасения. Шумит листва. Течёт вода. Огней вдали мерцание. Ты повторяешь: «Навсегда», - Как будто заклинание. Осколки наших голосов Изранят тишину. Открою я души засов, И в чувствах утону …
2023-01-16 14:18:28
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Красиво
Відповісти
2023-01-16 14:23:24
Подобається
Інші вірші поета
АКСЕЛЕРАЦИЯ IN LOVING MEMORY ЗИМНЯЯ ПРОГУЛКА Завидовали звёзды нам в ту ночь
Інші поети
Danny
@danny_o91s
OhNamSoo
@OhNamSoo
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2299
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1978