СВИДАНИЕ С ВЕСНОЙ
Мы встретились на пыльной остановке, Томясь от скуки в ожиданье рейса. Все музы прибывали в забастовке, Ты протянула солнца луч: «Возьми, согрейся». Казались веки сонные тяжёлыми, Март вышивал рассвет чуднЫм стежком. О чём-то ворковали шумно голуби, Ты подмигнула, мол: «Слабо пешком?». Мы побрели, гонимые надеждами, Пытаясь голос сердца обеззвучить. Прощались люди с тёплыми одеждами И небо улыбалось нам сквозь тучи. Тянулись в ряд, тоскливые и злые, Нелепой вереницею прохожие. Они – до невозможности чужие, А мы как будто век бок о бок прОжили. Всё было шуткой, сказанной всерьёз, И птицы щебетали гимн восходу. В тиши аллей бродячий грустный пёс Лакал из луж подтаявшую воду. Повеял южный ветер – робкий трус, А небо предвещало людям грозы. И, может быть, от недостатка чувств Душа болела авитаминозом. Привыкшая всё принимать на веру, Смеялась ты - наивна и грешна. А я, шагая радостно по скверу, Сказал тебе: «Спасибо, что пришла».
2023-01-28 08:51:44
1
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3704
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3320