Они приходят призраками снов
Они приходят призраками снов, И, говорят, являются к осадкам. Плывут в глубоководье лиц и слов, Подобные стремительным касаткам. Они глядят сквозь памяти туман - Как наказанье, или как подарок - Из предрассветной тьмы, когда дурман Последних снов ещё силён и ярок. И, оглушённый рёвом тишины, Мотив которой знаю наизусть, Выныриваю я из глубины Забвения и вновь дышать учусь. Слова пришли, потерян адресат. Ты забываешь лица, как предатель. Не потому ли грустно так глядят, Когда стоят беззвучно у кроватей? Все, в небесах обретшие приют, Умело маскируют письма снами. Навечно в нашей памяти живут, И умирают только вместе с нами.
01.02.2023
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Круто!
Відповісти
02.02.2023, 00:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1678
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3932