Молитва/Лови
Лови, Лови мене, Сонце власної душі. Світи моєму духу попри ночі Дивись в мої, що ждали тебе, очі Щоб я могла те світло бачить скрізь. Крізь темряву, зневіру і розлуку, Крізь холод, голод, битви й каяття, В зневірі чи зневазі до буття Світи, світи, не думавши згасати. Щоб я могла прощати й забувати. Щоб я могла прийнять і збудувать І власну долю власними руками, Дарма що важко, вміла здобувать. Світи і попри місяць перед серця, Мій дух убогий світлом оживи, І якщо раптом темрява озветься, Не дай упасти - променем злови.
2022-10-09 15:49:38
4
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4793
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2517