Театр
Твої думки, білі, як молоко, стікають по тілу у склянку, Ти купуєш мені Солодкаве вино І зриваєш для мене кульбабки. Ти лежиш на печі І твої цвіркуни Цокотять про казки і про міфи А твої слова Залишають сліди Як на хвилях коралові рифи. Я люблю шоколад І гуляти вночі І, можливо, шукаю пригоди. А ти любиш дівчат І весь той шоколад Не куштуєш – купуєш з вигоди. Я дивлюся на піч, Ти шукаєш на ніч, Горобцям попід дахом аж смішно. З тих жовтеньких кульбаб, Як я їм шоколад І як погляд тримаєм безгрішно.
2021-08-14 15:53:36
4
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4683
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4806