Вона йшла і губилась, падала і вставала...
Вона йшла і губилась, Падала і вставала, Бігла, стояла, мовчала, дивилась, кричала. Вона була впевнена, Вона була волелюбна. Яскрава і тиха, Скоромна і позашлюбна. За нею тяглися мости і падали зорі, На неї завжди чекав будь - який потяг, А вона, не склавши валізи, усе молилась, Щоби сонцю на морі зрання дарувати дотик. І коли пішов з платформи останній з останніх, А валіза лежала пуста, забившись під ліжко, Вона сказала, що мріяти - всепровально, І пішла зі спальні, губитися, грубо і ніжно. 23.01.19
2021-03-08 23:33:31
3
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2838
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5257