Вона йшла і губилась, падала і вставала...
Владислава Тріус
Вона йшла і губилась, Падала і вставала, Бігла, стояла, мовчала, дивилась, кричала. Вона була впевнена, Вона була волелюбна. Яскрава і тиха, Скоромна і позашлюбна. За нею тяглися мости і падали зорі, На неї завжди чекав будь - який потяг, А вона, не склавши валізи, усе молилась, Щоби сонцю на морі зрання дарувати дотик. І коли пішов з платформи останній з останніх, А валіза лежала пуста, забившись під ліжко, Вона сказала, що мріяти - всепровально, І пішла зі спальні, губитися, грубо і ніжно. 23.01.19
2021-03-08 23:33:31
3
0
Інші вірші поета
Cьогодні була гроза... "Бувають німби, бувають роги..." Твої "Мурки" Абрикоси
Інші поети
R E
@Roks_Eyha
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3213