Вона йшла і губилась, падала і вставала...
Вона йшла і губилась,
Падала і вставала,
Бігла, стояла, мовчала, дивилась, кричала.
Вона була впевнена,
Вона була волелюбна.
Яскрава і тиха,
Скоромна і позашлюбна.
За нею тяглися мости і падали зорі,
На неї завжди чекав будь - який потяг,
А вона, не склавши валізи, усе молилась,
Щоби сонцю на морі зрання дарувати дотик.
І коли пішов з платформи останній з останніх,
А валіза лежала пуста, забившись під ліжко,
Вона сказала, що мріяти - всепровально,
І пішла зі спальні, губитися, грубо і ніжно.
23.01.19
08.03.2021
3
0